Я - педагог і особистість

Учитель - не професія, а доля, інколи навіть і діагноз, адже саме діяльність педагога є безперервною для самовдосконалення, викликає звикання, та має безліч побічних ефектів. Навіть у найпохмуріші часи вчитель має залишатися прагматичним оптимістом і рятувати мрії життя учнів, формувати нових членів суспільства, які матимуть  активну громадянську позицію, стануть успішними в розвинутій європейській Україні.

Справжній учитель історії це той, хто знаючи старе здатний навчити новому, завжди слідкує за вирієм суспільно-політичного життя, є активним учасником всіх патріотичних процесів в країні. Я горда з того, що маю справжнє щастя вчителя-моїх учнів, талановиту і активну молодь, які мають пізнавальний інтерес до минулого і прагнуть змінити майбутнє. Учитель нічого не виробляє окрім майбутнього.
На справжніх вчителів йдуть ті, хто народився «наперед», тобто «на завтра», а навчаємося ми у тих, хто народився «на післязавтра». Моя професія чудова тим, що щодня я вчуся у дітей терпіння і безпосередності, уважності і розумінню кожного з них. Творчість щодня супроводжує мене і колег, заради своїх вихованців ми здатні оволодівати все новими і новими вміннями, вдосконалювати свої  компетентності. Людина, яка щодня виконує домашні завдання називають вчителем. Жодні технології не змінять основного: педагог повинен заходити до класу з  усмішкою і починати урок по-новому.  Сучасному вчителю історії замало просто змусити зазубрити факти, дати і події. Бути сучасним вчителем означає вміти формулювати нові запитання, сприяти критичному осмисленню історичних фактів, вчити учнів аналізувати і робити самостійні висновки. В моїй професії одна надія - мої любі учні.

 Сьогодення готує історика до того, що він має свідомо сприяти формуванню чіткої патріотичної позиції, саме зараз, як ніколи, ми просто не маємо права брехати про об’єктивні історичні факти, події минулого і сучасного України. Мої учні сформують принципово нове суспільство, з вірою в це, я щодня йду на уроки, щоб отримати чергову порцію вчительського щастя, а частиночку себе залишити в душі кожного з них. Педагог має бути не вказівним знаком на дорозі, а чесним і надійним попутником для дітей.

Учитель не професія – це доля. Щодня, щохвилини доля по-різному нас випробовує, справжній педагог долає перешкоди що уроку, але завжди впевнено йде до своє мети.